ІДІОСИНКРАЗIЯ (лат. idiosyncrasia < грец. іdios — своєрідний, незвичайний + synkrasis — змішування) — генетично зумовлена атипова реакція на певні речовини (в т.ч. небілкової природи) або вплив; часто виникає після першого контакту з подразником. І. лікарська — патологічна реакція на певний ЛП, що характеризується різким підвищенням чутливості (схожа за клінічними проявами на алергічну реакцію) хворого до відповідного препарату з надзвичайно сильним і/ або тривалим ефектом. В основі лікарської і., яка є предметом вивчення фармакогенетики, лежить поліморфізм білків і ферментних систем, що є наслідком поліалелізму відповідних генів. Порушення обміну, що зумовлюють зміну чутливості до фармакологічного агента, можуть бути пов’язані як із недостатністю певного ферменту (в більшості випадків), так і з надлишковою його активністю в організмі. Обидва види порушень виникають унаслідок генних мутацій, які у разі мутації структурного гена викликають синтез структурно зміненого ферменту, що призведе або до дефектів каталітичних властивостей ферменту, або до зменшення його стабільності. В першому випадку кількість ферменту в організмі може відповідати нормальному рівню, однак його активність буде зниженою; у другому — збільшення швидкості розпаду функціонально нормального ферменту призведе до того, що швидкість ферментної реакції виявиться меншою порівняно з нормою. При мутації регуляторних генів виникає зміна концентрації активаторів або інгібіторів даного ферменту внаслідок мутації інших генів.
На сьогодні описані деякі спадкові дефекти обміну, що зумовлюють лікарські і. При цьому може спостерігатися посилення ефекту препарату, підвищення його токсичності або ж дія, що провокує загострення патологічних процесів або їх виникнення (таблиця).
Таблиця. Генетичні порушення фармакологічної дії ЛП
| Захворювання | Спадковий дефект і тип його успадковування | Фармакологічні прояви |
| 1. Посилення дії ліків | ||
| Недостатність сироваткової бутирил-холінестерази | Аутосомно-рецесивний тип | Значна зміна дії дитиліну та інших ефірів холіну |
| Недостатність гідроксилаз змішаного типу | Аутосомно-рецесивний тип | Пролонгована дія і посилення токсичності дифеніну, фенацетину, непрямих антикоагулянтів (дикумарину, неодикумарину, варфарину) |
| Недостатність гіпоксантин-фосфорибозилтрансфераз | Ймовірно, рецесивний тип, зчеплений з Х-хромосомою | Утворення ксантинових каменів, пов’язане з прийомом алопуринолу |
| Фенілкетонурія, недостатність феніл-аланін-4-гідроксилази | Аутосомно-рецесивний тип | Максимальне посилення дії адреналіну і норадреналіну. Загроза адреналінового шоку! |
| Синдром Райлі-Дея (сімейна дисгармонія) |
Аутосомно-рецесивний тип | Загрозливе посилення впливу і зростання токсичності фторотану, метоксилфлурану, метахоліну |
| 2. Підвищення токсичності ЛП | ||
| Синдром дефекту в синтезі глутатіону | Тип не встановлений | Інвертована або атипова дія (у вигляді гемолітичного кризу та анемії) протималярійних (примахіну, хінгаміну, пентахіну, акрихіну, хіноциду), жарознижувальних та аналгезивних препаратів (фенацетину) |
| Синдром нестабільних форм гемоглобіну (Hb Zurich, Hb Torino, Hb H та ін.) | Аутосомно-домінантний тип | |
| Синдром недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази | Зчеплений з Х-хромосомою | Ацетилсаліцилової кислоти, амідопірину, антипірину, сульфаніламідів, похідних нітрофурану (фурациліну, фурадоніну, фуразоліну, фуразолідону), вікасолу, ПАСК, левоміцетину, новарсенолу, бутаміду, хінідину, метиленового синього та ін. |
| Синдром недостатності глутатіонредуктази еритроцитів | Аутосомно-домінантний тип | |
| Схильність до злоякісної гіпертермії | Аутосомно-домінантний тип | Злоякісна гіпертермія та прогресуюча м’язова ригідність, викликана фторотаном, метоксифлураном, ефіром, дитиліном |
| Osteogenesis imperfecta (недосконалий остеогенез) | Аутосомно-домінантний тип | Доброякісна гіпертермія, викликана фторотаном, дитиліном |
| Схильність до апластичної анемії | Тип не встановлений | Апластична анемія, викликана левоміцетином |
| 3. Провокуюча дія ліків | ||
| Печінкові порфирії | Аутосомно-домінантний тип | Бурхливе загострення хвороби, викликаної інгаляційними наркозними препаратами, спиртом етиловим, барбітуратами, сульфонами, сульфаніламідами, антипірином, амідопірином, гризеофульвіном, естрогенами, дифеніном, ноксироном, препаратами ріжків |
| Первинна подагра | Аутосомно-домінантний тип | Загострення патологічного процесу, викликаного спиртом етиловим, хлортіазидом, фуросемідом |
| Синдром Криглера — Наджара, Жильбера та інші спадкові некон’юговані гіпербілірубінемії | Аутосомно-рецесивний тип | Ріст гіпербілірубінемії та посилення жовтяниці (при синдромі Криглера — Наджара загроза ядерної жовтяниці), викликані хіміотерапевтичними (сульфаніламідами, левоміцетином, ПАСК, новобіоцином), жарознижувальними та анальгетичними препаратами (ацетанілідом, фенацетином, парацетамолом), вікасолом, нікотиновою кислотою, барбітуратами, хлоралгідратом, ментолом, камфорою, фенолфталеїном, прогестероном та його алкогольпохідними, естрогенами, засобами для холецистографії |
| Синдром Дабіна — Джонсона і Ротора та інші кон’юговані гіпербілірубінемії | Аутосомно-рецесивний (домінантний) тип | Подальше збільшення гіпербілірубінемії та посилення жовтяниці, викликане спиртом етиловим, естрогенами і препаратами, до складу яких вони входять |
| Гемофілія | Зчеплений з Х-хромосомою | Збільшення кровоточивості і крововиливів у зв’язку з прийомом ацетилсаліцилової кислоти |
| Хвороба Віллебранда | Аутосомно-домінантний тип | |
| Хвороба Гамсторпа (періодичний гіперкаліємічний сімейний параліч) | Аутосомно-домінантний тип | Провокація гострих нападів хлоридом калію, наркотичними засобами |
| Спадкова метгемоглобінемія (недостатність мет-гемоглобінредуктази) | Виявляється у гетерозигот у формі аутосомно-рецесивної метгемоглобінемії | Маніфестація метгемоглобінемії солями та ефірами азотистої та азотної кислот (натрію нітратом, амілнітритом, нітрогліцерином), сульфонами, хлоратами, хіміотерапевтичними (сульфаніламідами, левоміцетином, ПАСК, фурадоніном, примахіном, хініном), жарознижувальними і анальгетичними (ацетанілідом, парацетамолом, антипірином, фенацетином та ін.) препаратами |
| Хвороба Вестфаля (періодичний гіпокаліємічний сімейний параліч) | Аутосомно-рецесивний (домінантний) тип | Загострення нападів, спровокованих інсуліном, адреналіном, спиртом етиловим, гліцеризинатом амонію, мінералокортикоїдами (крім альдостерону) |
| Хвороба Гентингтона (хорея прогресуюча спадкова) | Аутосомно-домінантний тип | Поява довільних хореєподібних рухів у зв’язку з прийомом леводопи |
| Генетично детермінована реакція очного яблука на глюкокортикоїди | Аутосомно-домінантний тип | Підвищення внутрішньоочного тиску при інстиляції розчинів глюкокортикостероїдів |
Грэхам-Смит Д.Г., Аронсон Дж. К. Оксфордский справочник по клинической фармакологии и фармакотерапии. — М., 2000; Каркищенко Н.Н. Фармакологические основы терапии. — М., 1996; Лильин Е.Т., Трубников В.И., Ванюков М.М. Введение в современную фармакогенетику. — М., 1984.